І засідання (організаційне)

«Майстерність – це те, чого можна досягти» А.С.Макаренко

(02.09.2010р.)

1. Аналіз діяльності класних керівників за 2009-2010 н.р. Основні проблеми і перспективи.

Ткач Т. М.

2. Педагогічний колаж «Презентую ідею національно-патріотичного виховання».

3. Створення виховного простору для творчого розвитку особистості школяра

Робота в парах

4. Портфоліо учня – забезпечення морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно само реалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал. Презентація проекту.

5. Щоденник класного керівника. Коментарі до заповнення.

6. Обговорення та затвердження методичних рекомендацій на

        2010-2011 н.р. 

ІІ засідання

Від формування правомірної поведінки до правової культури громадянина України.

(21.10.2010р.)

- Основні вимоги до діяльності класного керівника щодо забезпечення цілеспрямованого впливу на свідомість дитини і регулятивно-правового способу контролю.

Кл. кер. 5 кл. Олійник В. В.

• Аналіз факторів, які впливають на ріст правопорушень.

Кл. кер. 8 кл. Король Є. В.

• Співпраця з батьками і громадою села з проблеми створення безпечного середовища.

Керівник МО

•  Презентація портфоліо класного керівника з даної проблеми

Класні керівники

ІІІ засідання

«Учитель живе до тих пір, поки вчиться, як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель» К.Д.Ушинський.

(16.12.2010р.)

• Аналіз самоосвітньої діяльності класного керівника. Самопрезентація

• Кроки щодо підвищення ефективності самоосвітньої діяльності класного керівника.

Керівник МО

• Конкурс педагогічної майстерності «Класний керівник року».

Кл. керівники

Аналітичний звіт

 про організацію та проведення  методичної роботи з

проблем виховання у 2009-2010 н.р.

Сучасний стан суспільства, ідеї гуманізму та демократизму шкільного життя вимагають докорінних змін організації виховного процесу і, безперечно, постійно оновлення і збагачення науково-теоретичних знань педагога. Отже, на часі питання забезпечення модернізації системи виховання. Оскільки цей процес найперше залежить від усвідомлення та готовності вчителя перейти від «педагогіки виховних заходів до педагогіки формування особистісних якостей учня, його життєвих компетентностей», важливим завданням методичної служби є забезпечення науково-методичного супроводу компетентних практичних дій організаторів виховного процесу щодо створення умов для особистісного розвитку учнів.

Організовуючи методичну роботу в 2009-2010 н.р. з класними керівниками, керівниками гуртків ставила поетапні конкретні завдання та проектувала їх вирішення. Першочерговою була технологічна адаптація теоретичних положень особистісно орієнтованого виховання,  Концепції національно-патріотичного виховання, Концепції формування позитивної мотивації дітей на здоровий спосіб життя дітей, Концепції превентивного виховання, Основних орієнтирів виховання учнів 1-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів України.

Особлива увага в 2009-2010н.р. була приділена реалізації Програми «Основні орієнтири виховання». Класні керівники Криківського НВО взяли активну участь у підготовці посібника «Метод проектів у контексті реалізації Програми «Основні орієнтири виховання».

В минулому 2009-2010 н. р. методичне об’єднання класних керівників Криківського НВО І-ІІст. працювало над проблемою „Реалізація особистісно-орієнтованого підходу до учнів в умовах гуманізації навчально-виховного процесу”.

    Згідно плану роботи методичного об’єднання класних керівників було проведено п’ять засідань на яких розглядалися такі питання:

    1. Психологічні аспекти розвитку дитини.

    2. Теоретико-методологічні засади педагогіки толерантності

         (ринг співробітництва).

    3. Проблемний стіл за участю батьків на тему „Умови успішного виховання дітей у родині”.

    4. Громадянське виховання підлітків як соціально-педагогічна проблема.

     Під час проведення засідань методичного об’єднання класних керівників члени методоб’єднання опирались на нормативні документи про освіту, „Положення про класного керівника”, „Закон про освіту”, „Основні орієнтири виховання”, „Концепція національного виховання”, „Доктрина розвитку освіти”.

      На засіданнях методичного об’єднання було вивчено і узагальнено досвід роботи класного керівника 9 класу Олійник Валентини Володимирівни і класовода 4 класу Гоцуляк В.М.

В цілому, минулий навчальний рік був насичений подіями і корисними справами, пройшов цікаво, успішно та результативно. Накреслено нові перспективи і тенденції. 

       В цьому 2010-2011 н. р. методоб’єднання буде працювати над проблемою „Робота над формуванням морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно само реалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал”.

      Основним завданням класного керівника є навчити дитину вижити в цьому світі – соціалізація особистості. Для кожної людини сьогодні життєво важливими є вміння адаптуватися до нових умов життя, аналізувати ситуацію і змінювати свою діяльність, оцінювати проблеми і приймати важливі рішення.

Функціональні обов’язки

керівника методичного об’єднання класних керівників

1. Відповідає:

а) за планування, підготовку, проведення та аналіз діяльності методичного об’єднання;

б) за поповнення „Методичної скарбнички класного керівника”

в) за своєчасне впорядкування документації.

2. Організовує:

а) взаємодію класних керівників – членів МО між собою і з іншими структурними підрозділами школи;

б) відкриті заходи, семінари, конференції...

в) вивчення, узагальнення та використання на практиці ППД роботи класних керівників;

г) консультації з питань виховної роботи.

3. Координує планування, організацію та педагогічний аналіз виховних заходів класних керівників.

4. Сприяє становленню та розвитку системи виховної роботи класних керівників.

5. Бере участь у підготовці та проведенні атестації класних керівників.

       Засідання МО класних керівників проводиться 5 разів на рік: перше – організаційне (у вересні), інші – 1 раз на чверть.

Орієнтовний перелік документації класного керівника

1. Класний журнал.

2. Особові справи учнів.

3. Соціальний паспорт класу.

4. План виховної роботи.

5. Щоденник психолого-педагогічної діагностики.

6. Щоденник роботи з учнями, які потребують особливої педагогічної уваги.

7. Матеріали виховних годин спілкування, тренінгів, сценарії виховних заходів.

8. Матеріали діяльності учнівського самоврядування (учнівські проекти).

9. Матеріали батьківських зборів (протоколи, лекції...), батьківського юридичного всеобучу.

10. „Сімейна скринька” (матеріали з позитивним досвідом родинного виховання).

11. Літопис чи фотоальбом класу.

Проблемний семінар

„Саморозвиток особистості в контексті родинного виховання

 на основі творчої спадщини В. О. Сухомлинського”

1. Як вчитися шукати витоки краси у житті і стосунках в усіх проявах нашого життя.

2. Як вчитися об’єднувати людей для створення великих проектів, що допоможуть учням виявити силу Краси в собі інших і світі як засіб долання проблем.

3. Як сформувати систему діяльності де учні торкатимуться джерел краси і даруватимуть їх тим хто більше цього потребує.

4. Як створити умови для реалізації різнорівневих програм саморозвитку.

5. Як організувати спілкування в колективі, щоб життя було без стресів, конфліктів та неприязні.

6. Які педагогічні інструменти потрібні для гуманізації освіти.

7. Що заважає гуманізувати освітні процеси в умовах конкретного учнівського колективу.

8. Шляхи переходу до педагогіки добра.

Методичні рекомендації

        Обговорили і проаналізували роботу методичного об’єднання класних керівників за минулий 2009 – 2010 н. р. члени методичного об’єднання прийняли такі методичні рекомендації:

• роботу методичного об’єднання класних керівників вважати задовільною;
• затвердити план роботи методичного об’єднання класних керівників на 2010 – 2011 н. р.
• урізноманітнювати форми позакласної роботи, активніше залучати учнів до самостійного вирішення питань організації дозвілля;
• практикувати проведення родинних свят залучаючи при цьому батьків;
• попереджувати перевантаження учнів, дотримуючись санітарно-гігієнічних вимог;
• постійно проводити роботу по формуванню культури здоров’я;
• узагальнити роботу з „Порт фоліо учня”

- в основу діяльності класних керівників взяти такі нормативні документи:

            * Конституцію України.

            * Закон про освіту.

            * Основні орієнтири виховання.

            * Національна програма виховання дітей та молоді.

            * Концепція громадянського виховання

            * Концепція національно-патріотичного  виховання.

   Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості, у вузькому значенні слова ми розуміємо систематичний і цілеспрямований вплив на учнів вихователів-викладачів.

       Національне виховання носить суспільний характер. Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання учнів, опанування ними основами наук, знайомством із багатством національної та світової культур. Виховання має за мету формування рис і якостей учня згідно з його здібностями й інтересами в рамках державної політики виховання.

       Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формуються світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення учня як особистості до навколишнього світу.

       Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування ним духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді, незважаючи на національну належність, рис громадянина Української держави, розвинення духовності, прищеплення моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

       Мета національного виховання конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними не тільки для всіх виховних заходів, а й для усього суспільства в цілому:

• забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів;
• формування національної свідомості та людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
• виховання правової культури – поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших за віком, культури та історії рідного народу;
• формування мовної культури, оволодіння українською мовою і її вживання;
• утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших чеснот;
• культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі;
• забезпечення повноцінного розвитку молоді, охорона та зміцнення її фізичного, психічного та духовного здоров’я;
• прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
• спонукання вихованців до активної протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності.

Національне виховання – виховання патріота своєї держави, який усвідомлює свою приналежність до українського народу, рис громадянина Української держави, розвинення духовності, прищеплення моральної, художньо-естетичної, правової, трудової культури, притаманних нашому народу.

       У народній пам’яті, свідомості й реальному житті, у поведінці високий статус мали такі правила, закони кодексу лицарської честі, що передбачали виховання в дітей і юнацтва:

* любові до батьків, рідної мови, вірність в коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини-України;

*  поважного, з підкресленою ввічливістю ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

* готовності захищати слабших, турбуватися про молодших, уболівати за дітей, їхню долю;

* прагнення до повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;

* поваги до національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливого ставлення до рідної природи, землі;

* прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів;

* бажання розвитку власних фізичних і духовних сил, волі, постійного самовдосконалення і самореалізації в ім’я підвищення добробуту народу;

* благородства, шляхетності, доброзичливості і доброчинності, інших чеснот.

       Крім того у нашого народу завжди було правилом формувати в молоді такі героїчні якості, які становили кодекс лицарської звитяги. Він вимагав від кожного юнака чи юнки розвитку в собі високого рівня моралі, духовності, стійкої і незламної волі, сили духу.

       Правопорушення – це порушення права. А право – це сукупність правил поведінки, які містяться в законах. Важливо з дитинства додержуватись уставлених норм поведінки без примусу і нагадування.

       Багато років тому відомий англійський філософ Джон Локк говорячи про почуття міри, „золотої серединки”, стверджував, що в погано вихованої людини сміливість набуває форм грубості, чесність обертається дріб’язковим педантизмом, простота – неотесаністю, добродушність – улесливістю.

       Добре виховану людину можна пізнати по тому, як вона слухає. Вміння слухати співрозмовника – це одна з головних ознак тактовності. Невміння спілкуватися з оточуючими, берегти, поважати один одного призводить до конфліктів, розчарувань, правопорушень.

       Свої права і обов’язки треба знати. На думку видатного українського педагога Сухомлинського В. О. – „небажання знати – це символічні залізні грати”. А воно може призвести до гратів справжніх. До правопорушень можуть привести лінощі. Наслідком лінощів, неробства є обмеженість, убогість думки, примітивними почуттями. Особа, яку в народі називають ледарем, нікчемою, також хоче користуватися суспільними благами, але не хоче їх творити. Отже, для них залишається шлях легкого здобуття, тобто привласнення незаслуженого: паразитизм, крадіжки. А це вже злочин. Нерідко буває, що людина коїть злочин ненавмисно, через байдужість, незнання, чи недбалість. Іноді це починається здавало б ся із невинних, не грубих порушень моральних норм, правил, порядку.

       Щоб запобігти цьому, треба займатись самовихованням, тобто уміти примусити себе діяти так, як треба, навіть якщо цього не завжди хочеться.

Співпраця з батьками і громадою села з проблеми створення безпечного середовища

       В умовах сучасного світу турбота про емоційний розвиток дітей набуває особливо важливого значення, і якщо почати займатися розв’язанням цієї проблеми зараз, то цілком можливо, що, коли ці діти виростут і народять своїх дітей, то вони намагатимуться докласти всіх зусиль для того, щоб виховати їх добрими, чуйними, приємними у спілкуванні, здатними розв’язувати емоційні проблеми, що зробить їх щасливішими й успішнішими.

       Сім’я – один з найважливіших суспільних інститутів, роль та значення якого у формуванні особистості важко переоцінити. У сім’ї тісно сплетені подружні, батьківські та дитячі взаємини. І саме тому основною причиною деформації в емоційному та особистісному розвитку дитини стає порушення системи дитячо-батьківських стосунків.

       Виховання дитини в школі неможливе без взаємодії, а вірніше, без співпраці та взаєморозуміння вчителя й батьків. Отже, процес виховання передбачає загальне навчання, взаємонавчання класного керівника й батьків, коригування тієї задачі у вихованні, яку мають визначити й розв’язати партнери.

       Про сучасну родину пишуть і говорять багато чого й багато хто. Педагоги часто обвинувачують родину в тому, що дитина в ній не виховується. Водночас батьки не дуже високо оцінюють дії педагогів. Потрапляючи в ножиці між батьками та школою, діти лавірують і пристосовуються. Урешті-решт це найчастіше призводить до аморальності. Коли ми говоримо про сучасну родину, ми розуміємо, що традиції, принципи виховання в родині з часом змінилися, тому вчителю легше знайти спільну мову й порозумітися з учнем, але все важче – з батьками.

       Не таємниця, що є родини, у яких вважається поганим тоном радитися з учителями з приводу проблем, що виникли у вихованні дитини, проте, коли стає надто важко й батьки приходять до вчителя, буває вже запізно.

       Для того щоб взаємини вчителя й батьків були довірливими, слід керуватися рекомендацією В. А. Сухомлинського: „Якомога менше викликів до школи матерів і батьків для моральних нотацій дітям, для залякування дітей батьківською „сильною рукою”, для попередження: „якщо й далі так триватиме”, - і якнайбільше такого духовного спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам. Усе, що дитина тримає в голові, у душі, у зошиті, щоденнику, - усе це ми повинні розглядати з погляду взаємин дітей і батьків, і зовсім не припустимо, щоб дитина завдавала матері й батькові лише прикростей, - це повторне виховання”.