| О Україно,
Рідна ненько,
Тобі вірненько присягнем
Серця кров і любов
Все тобі віддати в боротьбі
За Україну
За її волю
За честь і славу,
За народ.
М. Вороний
Сьогодні весь християнський світ східного обряду з глибокою любов’ю вдячністю і надієюславить Пресв’яту Богородицю, покровительку українського війська
Це свято поєднало багаті і славні ратні традиції, уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі .Цього дня ми знову повертаємося пам'яттю і серцем до грізних і незабутніх сторінок минулого і вшановуємо мужність та героїзм захисників незалежності України.
Походження свята пов’язане із легендою про захист Богородицею своїм покровом Константинополя.
Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. Найактивніше будівництво церков та іконописання, пов’язаних з Покровою, припадає на добу гетьманування Івана Мазепи.
Завдячуючи шанобливому ставленню українського козацтва, за святом закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова, а у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство.
У ХХ столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Армія Української Народної Республіки та Українська повстанська армія.
З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності України, військових традицій і звитяг Українського народу Президент України П. Порошенко підписав Указ «Про День захисника України», яке щорічно ми відзначаємо 14 жовтня. Саме цій даті присвячена наша лінійка. Українська армія може по праву пишатися своєю історією, своїми традиціями.
Сьогодні той день, коли ми маємо нагоду звернутись з добрими словами до всіх чоловіків, висловити їм свою вдячність, свою любов і повагу
Привітати захисників Вітчизни прийшли представники нашого наймолодшого покоління, наша надія і майбутня опора нашої держави. Давайте запросимо їх до слова.
Зродились ми великої години
З пожеж війни і з полум’я вогнів.
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гніт і гнів на ворогів.
Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій,
Під синьо – жовтим прапорм свободи
З’єднаєм весь великий нарід свій
І ось ідемо в бою життєвому.
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
а хто борець, той здобуває світ.
Велику правду для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірним до загину,
Нам Україна вище понад все!
Не хочемо ні слави, нв заплати,
Заплатою нам розкіш боротьби, солодше нам у бою вмирати,
Як жити в путах, мов німі раби.
Веде нас в бій борців упавших слава, для нас закон найвищий та наказ
соборнаУкраїнська Держава
вільна, міцна від Тиси по Кавказ.
Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій Україні!. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж півтисячолітнє поневолення. Важкий і тернистий шлях українців до незалежності. Пригадайте, Добу козацтва – славних захисників Вітчизни.
Де Дніпро наш котить хвилі
Рве стрімкі пороги
Там країна вся зелена
Славний край розлогий
Там козацтво виростало
Слави, волі здобувало
Україно, україно
Славний край козачий.
Багато загинуло козаків, та не загинула їхня слава великих велетів, котрі поклали свої голови за віру, за народ, за людські прва, за безцінну волю
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Прекрасна, незламна, горда сторона: свята окраїн, край вишневої гілки і духмяної мальви,край гордої тополі та пахучого чорнобривця. Він дивится на нас очима Русі – України, очима матері чий син загинув у боротьбі за волю України, очима дитини чий татко навіки залишився під Іловайськом, очима тих ненароджених дітей, батьки яких загинули під Крутами.
Ведучий 2. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.
Ведучий 1. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.
Ведучий 2. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.
Ведучий 1.Не можемо ми не згадати про події, які сталися лютневими днями на Майдані Незалежності. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну : своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити вклонімося мужності «Небесної сотні», які проти куль встали з дерев’яними щитами за честь і гордість свого народу.
Пісня «Пливе кача»
Ведучий 2: Оплотом волі, сили і добра, Стоїш велично, арміє, однині Ти по обидві сторони Дніпра І вірно служиш неньці-Україні!
Ведучий 3: Народ Вкраїни – справжній богатир,
До незалежності торує нам дорогу
Ми віримо у те, що прийде мир,
І віримо у нашу Перемогу.
Я хочу лиш, щоб чоловічі руки
Не зброю обіймали, а коханих.
І щоб вони не танки вели в поле,
А борозну до щастя прокладали.
Хай дужі руки чоловічі,
Не порохом пропахнуть, а колоссям,
Хай у труді шукають щастя вічне,
Так в нашому народі повелося.
Вед.
Болить мені, болить …
Ти знаєш як болить,
Болить біда що зараз в Україні .
Ця рана душу втомлену ятрить,
І сліз не можу витримати нині,
Війна … не оголошена ніким,
Вбиває і калічить Українців.
Єднаймось в горі і біді
Єднаймось любі Українці.
Вед.
Коли це було – ніхто не знає,
Але легенда так розповідає:
Подумав Бог про всіх людей
Талантами обдарувати.
Французам дав красу та елегантність,
А Німцім-дисципліну,
Любов до моря дарував Англійцям,
Росії – власність,
А голландцям – квіти.
Ну, як таким дарункам не радіти!
Підвівся Бог зі свого трону,
Вдоволено поправив він корону,
І тут побачив дівчину в куточку,
Одягнену у вишиту сорочку.
• Чом плачеш ти?
• Як звуть тебе дитино?
А в відповідь почув:
- Я- Україна!.
Я плачу, Боже, бо не бачу меж,
Від пролитої крові і пожеж,
Чому скажи мені така зла доля ?
В своїй землі ні правди, ані волі !
_ так от яка історія твоя !
Так тільки всі роздав таланти я.
• Скоріше треба було підійти …
І дівчина хотіла вже іти,
Та Бог підняв правицю, зупинив.
І з дівчиною знов заговорив …
- неоціненний скарб один я маю,
Уславить він тебе у світі, знаю.
Бери його та бережи.
Це пісня !
• Взяла дарунок , до грудей притисла
І понесла ту пісню по межі,
По Україні рідній стороні.
Пісня «Рідна Україна»».
Вед. Що таке Україна ?
Я спитав у журавля.
Працьовита країна, там багата земля.
Я спитав у лелеки де найкраща земля ?
Облітав я далеко, краще наших нема.
Я спитав у синиці, де смачніша вода ?
В Українських криницях відповіла вона.
Хто найкраще співає ?- я спитав у солов’я,
Та хіба ти не знаєш ? – Україна моя.
Ми українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи непоневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Триває війна і сьогодні. На сході країни на превеликий жаль гинуть наші патріоти- добровольці та воїни української армії.
Така солодка наша земля,
Що всім охота їй поласувати …
Та наш народ у землю затоптати …
Та стали в ряд всі дочки і сини
Сказали – ні, ми на своїй землі.
А та, що Богом дарована,
Благословенна на добро,
На щастя і достаток –
Нікому ми не віддамо.
Пісня «Де є на світі така земля ».
Вик. Маковська Світлана
Вед. Якщо не бачив, як цвіте калина
Як у ставку купається верба ,
• не жив ти друже в Україні.
Якщо не чув ти солов’я,
Як з м’яти падає роси краплина,
Як у степу гудить джмелів сімя …
Не жив ти друже в Україні.
Як не стрічав ти в небі журавля
І ластівки під стріхою хатини
Води не пив з дзвінкого джерела,
Не жив ти друже в Україні.
Як мимо серця лине коляда
І в Божий храм ти оминав стежину.
Як не читав нір азу Кобзаря
Немає в тебе друже України
Пісня «Моя Україна ».
Вед. Шановні, ми сьогодні з гордістю говоримо про славних захисників землі української: козленка Олександра, Ніколаєва Дениса,Жарука Володимира – колишніх учнів нашої школи та Коруну Євгена, Антоняка Руслана наших односельчан
Бажаємо їм : легкої служби, міцної дружби, здоров’я , швидкої перемоги і щасливого повернення до рідного дому. Нехай наші теплі слова подяки, підтримки донесе Господь на блокпости, в зону АТО. І додасть їм ще більшої віри, мужності, стійкості в добрі справи.
Вед. Солдат, ясними, як небо очима
З волоссям, як стигле жито.
Звичайний такий хлопчина
Якому б жити і жити.
Хто думати міг, чи гадати
Що вже оцією весною
Він піде служити в солдати
І стрінеться із війною.
З ясними як небо очима,
З волоссям як стигле жито.
Він землю свою, Україну
Збирався в бою боронити.
Та якось вечором тихим
Чи то випадково, чи зрада
Автоколона їхня
Потрапила у засаду.
Смертельна свинцева злива
Довкола вогонь кулеметів
А в них, на біду, чи на диво
Ні касок, ні бронежилетів.
… з ясними як небо очима….
Прийняв свою долю хлопчина
На виліт у груди прошитий….
Спи, братику, сном найміцнішим
Хай в небі тобі воздасться
А завтра, про тебе напишуть
(загинув в бою за Щастя).
Ми – діти країни ,де воля і мир.
Не хоче війни наш народ – богатир
Стоять брати і батьки повсякчас
На варті свободи і щастя для нас
Уклін тобі наш рідний тату,
За те, що ласка в тебе є,
Нехай же рідну нашу хату
Біда і горе обмине.
За те, що можем мирно жити,
За те, що все ти бережеш,
За те, що вмієш нас любити,
То ж будь щасливим ти без меж
Вед. Я бачила, як плакали солдати.
Я плачу з ними … і молюсь.
За них …під віршами за мир,
Трагічні дати.
Будь ласка повертайтеся скоріш.
Присутні всюди світле і вловиме
До болю рідне. Чисте почуття …
Будь ласка повертайтеся живими,
Заради України і життя.
Заради України і свободи.
Заради миру, спокою, добра.
У Київ, Коломию, Броди …
У Яворів, Франківськ, Кіровоград,
Будь ласка повертайтеся додому.
Сльозинка синьо-жовта на щоці
В Одесу повертайтеся, в Житомир,
У Харків, Запоріжжя, Чернівці.
В Хмельницький, Волочиськ,
І в рідний Криків.
Заради всіх, хто молиться, чекає.
Будь ласка повертайтеся скоріш.
Пісня «Повертайся живим»
Слово журі.
Ведучий 1. Люблю тебе, Вітчизна, мила Україна,
Бо щастя жити ти мені дала,
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Ведучий 2. Я – твій громадянин, я прагну підростати,
Тягнусь пагінчиком до світла і тепла,
Моя свята і рідна Україна-мати,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Вся біда у нас перемелеться, перемелеться, буде хліб.
І лелека весною вернеться, і дозріє у полі хліб…
Молимось , Боже єдиний, нам Україну храни
Всі свої ласки, щедроти ти на люд наш верни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго цвіту, щастя дай Боже.
І многая, многая літа.
Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина Україно, бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ.
Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина
Бо ти єдина, Україно, бо ти на світі в нас одна!
Ви – майбутнє України. Тож своїми знанями, працею, здобутками підносьте культуру. Будьте гідними свої предків, любіть рідну землю як заповідав Великий Тарас, бережіть волю і незалежність, поважайте свій народ. І на закінчення сьогоднішньої зустрічі хочеться побажати миру у вашому домі, сонячних ранків , мирних світанків, квітів довкола , радісного сміху дітей і внуків у ваших домівках. Щастя вам, здоров’я , миру і добра
|